Виховуємо особистість!

Як виховати успішну

дитину

У всіх свої методики виховання, хтось вважає, що дитина має зростати в атмосфері абсолютної любові, хтось упевнений, що лише заборонами та муштрою можна виховати сильну особистість. Є декілька методів, які задовольнять і батьків, і дітей.

Доктор Керол Двек, займаючись дослідженнями у сфері мотивації розумового зростання, пропонує замість фіксованого мислення розвивати в дітях спонукальне.

Одним із найрезультативніших способів розвитку спонукального мислення залишається похвала.

Двек пропонує хвалити не розум дитини, а її здібності до навчання. Наприклад, замінити фразу "Який ти розумний!", на спонукальну – "Ти дуже здібний і обов'язково зможеш це зробити".

Мотиваційні фрази, які допоможуть вашій дитині стати успішною:

- фіксоване мислення: "Ти зумів правильно прочитати це речення. Який ти розумний!";

- орієнтація на розвиток: "Ти зумів правильно прочитати це речення, бо ти навчився читати! Вітаю!";

- фіксоване мислення: "Ти так швидко впорався з цією головоломкою! Який ти розумний!";

- орієнтація на розвиток: "Вибач, що я забрав твій час на вирішення такої легкої головоломки. Давай я знайду для тебе складнішу, адже я знаю, що ти і з нею впораєшся";

- фіксоване мислення: "Ти виконав тест на 80 %. Давай перейдемо до наступного";

- орієнтація на розвиток: "Ти виконав тест на 80 %, отже, ти на правильному шляху. Якщо ти перевіриш неправильні відповіді і підкоригуєш свої знання, то завтра ти виконаєш всі завдання на 100 %. Я в цьому не сумніваюся".

Чому з дитиною корисно філософствувати

Британські вчені дослідили, що вивчення філософії у ранньому віці допоможе дитині досягти успіхів у подальшому житті.

Розробник дослідження, психолог Стівен Горард розповів, що викладання філософської науки дошкільнятам допомагає їм швидше розвиватися в культурному мисленні і пізнанні світу. А це в свою чергу будує фундамент для великих досягнень в шкільному навчанні.

В ході експерименту з'ясувалося, що маленькі діти, які вивчали філософську науку, показували великі успіхи в математиці і читанні. Досить було всього кількох занять, де дітям пояснювали такі прості філософські концепції, як логіку і будова світу, щоб вони успішно справлялися з вивченням інших предметів.

Англійська благодійна організація Education Endowment Foundation в минулому році вирішила провести експеримент в молодших школах за участю понад 3 тисячі дітей від 4-х до 5-ти років. Дітей поділили на дві групи, одній з яких викладали короткий курс філософії. В результаті, великими успіхами в математиці і читанні відрізнялися саме діти, які прослухали новий предмет, ніж ті, які були зовсім не знайомі з ним.

Організатори експерименту розповідають, що на лекціях діти не тільки слухали нову інформацію, а й брали участь у обговореннях деяких питань.

Хай усі  діти будуть гордістю своїх батьків та вчителів!!!

Статеве виховання дитини

 в сім’ї

Для правильного розвитку дитини їй необхідно отримати уявлення про двостатевий світ. Батьки є самими першими дорослими, в яких малюку треба буде навчитись подружньої й батьківської ролі в сім’ї. Для доньки мама є прикладом для наслідування, навчання, поведінки, – тих рис та особливостей, які безпосередньо пов’язані з роллю дружини та матері; у свою чергу, поведінка й особливості, характерні для її тата, для дівчини зазвичай стають визначним фактором при виборі майбутнього чоловіка, так само й син в батька вчиться моделі поведінки, характерної для чоловічої статі, а при виборі своєї обраниці, скоріше за все, буде керуватись і шукати риси, притаманні його матері.

Перш ніж перейти до обговорення питань статевого виховання, що є необхідною частиною виховання людини в цілому, а також процесом підготовки до сімейного життя, пояснимо термін «статеве виховання».

У педагогічному словнику Вінценти Оконь (польського вченого-педагога зі світовим ім’ям) дається таке визначення статевого виховання: «Сукупність дій і впливів, спрямованих на формування у дітей і молоді поваги та розуміння у відношенні до представника протилежної статі, а також таких взаємних почуттів, що є умовою побудування правильних взаємостосунків між дівчатками та хлопчиками. До головних інституцій належить сім’я, оскільки в ній діти на прикладі поведінки батька й матері формують своє перше уявлення, що часто є й вирішальним, розуміння кохання між чоловіком і жінкою, про взаємовідносини між представниками обох статей; також до таких інституцій належить і школа, яка в даний час сумісно навчає хлопчиків і дівчаток, а тому, створює необхідні умови для пізнання й розуміння представників іншої статі, а також для розвитку відповідної культури почуттів і правильних взаємостосунків».

Сьогодні молодь усе раніше проходить свою сексуальну ініціацію, що стало можливим завдяки широкомасштабному розповсюдженню засобів контрацепції.

А тому, до завдань дорослих відноситься:

• указівка на загрози, що виникають через застосування контрацепції;
• указівка на переваги збереження дошлюбної чистоти;
• знайомство молоді із природними методами планування сім’ї, що формують повагу до свого тіла, до іншої особи й підкреслюють, що союз двох людей – це не тільки акт задоволення своїх потреб, а й вираз справжнього і глибокого кохання між чоловіком і жінкою.

Першими дорослими, які повинні займатися статевим вихованням молоді, що включає фізіологічну й етичну підготовку, як і було сказано раніше, є батьки.

Результати багатьох досліджень, проведених ученими з різних галузей науки, указують не те, що, ураховуючи статеву диференціацію, найбільший вплив на психіку сина має батько, а на психіку доньки – матір.

У невід’ємному статевому вихованні дуже важлива присутність обох батьків, тому що тільки любляча сім’я, в якій панують взаємна повага й любов, може належним чином показати різницю статі й сексуальності.

Необхідну й важливу роль у процесі статевого виховання відіграє жінка, яка, являє собою добрий приклад дружини, матері й людини в цілому, стає одночасно чудовим взірцем для своїх дітей, особливо, якщо мова йде про дівчаток, для яких вона також і перша модель ідентифікації із власною статтю. Саме від матері дівчинка мусить отримати достовірні та передані належним чином, адекватні віку знання про будову тіла, статевих органів та їхні функції в даруванні життя. Мати також першою повинна ознайомити доньку з менструальним циклом, щоб та була готова до його появи.

Образ матері також впливає на поведінку синів. На його основі в молодого чоловіка формується зразкове уявлення про жінку, дружину та матір. Мама вчить сина відповідальності, чуйності та розуміння іншої людини.

Для статевого виховання необхідний також образ батька, який відіграє особливу роль у передачі дитині біологічної, моральної й духовної інформації.

Так само, як мама повинна підготувати доньку до майбутньої ролі дружини та матері, батько повинен підготувати сина до ролі чоловіка й батька в його власній сім’ї, яку він створить у майбутньому.

Коли ж розпочинати розмову з дитиною про речі, пов’язані зі статевим вихованням людини?

Тоді, коли діти починають питати про це, тобто з дитинства, коли дитина починає цікавитися, ставити, наприклад, такі запитання як: «Звідки я взявся/взялася?», «Як я народився/народилась?», «Чому мій братик (сестричка) зовнішньо відрізняється від мене?» тощо.

Починаючи такі розмови, необхідно розуміти, що їхня форма і словесне наповнення повинні максимально відповідати віку дитини. Не слід робити з цього тайну чи табу, оскільки такий підхід лише підвищить допитливість дітей, які для її задоволення почнуть самостійно шукати відповіді в сумнівних і не завжди адекватних джерелах.

Найкращий час для розмов з дитиною на цю тему це час купання, а також час, коли ми одягаємо дитину. Під час миття й переодягання малюка можна поступово і м’яко вводити відповідні поняття. Якщо мова йде про більш глибоку, серйозну та вдумливу розмову, її треба починати в підлітковому віці, коли молоді люди найбільш гостро цікавляться цією темою.

Торкаючись у розмові з дитиною теми будови тіла, різниці між хлопчиком і дівчинкою, можна звернутись до історії створення перших людей, наприклад, згадати, що Єва була створена з ребра Адама, що чоловік відрізняється від жінки, але це зроблено навмисно, тому що кожний з них має свою унікальну роль у сімейному житті.

Слід пояснити дитині значення цієї відмінності для сім’ї, підкреслити роль жінки як матері – жінки, яка дає життя. Мати може звернутись тут до історії свого життя, розповісти дитині про її народження, не забуваючи про роль у цьому процесі батька, який не менш важливий, ніж матір.

На найбільш незручне для батьків запитання дитини «звідки я взявся?» не слід відповідати прийнятими стереотипами, наприклад, «приніс лелека» або «знайшли в капусті», а розповісти про кохання, яке з'єднало батьків (тут можна розповісти історію знайомства, момент весілля). Далі пояснити, що оскільки батьки люблять один одного, вони сплять один з одним, а в особливий період, коли мама може мати дитинку, тато передає частку свого тіла мамі, яка з'єднується з часткою її тіла, і, таким чином, виникає нове життя, яке росте і розвивається у мами в животику.

Ретельно відібрані знання на тему статевого виховання, що передаються дітям, не повинні відноситись винятково до фізичної сфери, але завдання батьків полягає в тому, щоб відкрити для дитини емоційний і духовний світ кохання двох людей.

При статевому вихованні необхідна атмосфера взаємної довіри дітей і батьків, почуття безпеки й відкритості до іншої людини. Батьки повинні бути щирими в тому, що проповідують дитині, а знання, які вони передають, повинні відповідати прийнятій ними ієрархії та системі цінностей.

Як виростити високоінтелектуальну дитину

Якщо перед вами постає питання, як виростити розумну дитину, усе, що вам потрібно, це любов, час і материнська/батьківська відданість. Багато батьків уважають, що при цьому вони повинні бути ще й неодмінно розумними, але, як не дивно, ця якість не обов'язкова. Вашій дитині необхідна лише ваша увага.

У перші десять років життя малюк отримує найбільшу кількість знань, оскільки його мозок утворює трильйони нейронних зв'язків. Щоразу, коли ваша дитина пізнає щось нове, її мозок формує ще одне з'єднання. Усі вони в результаті допомагають їй більш ефективно вчитись і в інших галузях знань. Наприклад, уроки музики допомагають розвивати математичні навички. Отже, як же батьки можуть допомогти дитині повністю розкрити свій потенціал? Давайте з'ясуємо.

Як виростити високоінтелектуальну дитину

Ось кілька способів, які допомагають розвивати інтелект дитини з раннього віку:

1. Використовуйте правильну техніку ведення розмови

Ставте дитині відкриті запитання, на які не можна відповісти просто «так» або «ні»; це допоможе їй розмірковувати про те, що вона знає та що їй ще належить дізнатися. Установіть з дитиною зворотний зв'язок і дайте їй зрозуміти, що ви високо цінуєте її думку. Крім того, у розмові з дитиною намагайтесь не «сюсюкати», а використовувати звичайні, «дорослі» слова. Це допоможе їй збагатити словниковий запас і покращити розуміння усного мовлення. З першого разу дитина може не зрозуміти значення ваших слів, але після того, як ви скажете фразу кілька разів, вона обов'язково зрозуміє її та запам'ятає.

2. Читайте вашій дитині

Читання допомагає мозку дитини вибудовувати логічні зв'язки й аналізувати навколишній світ, а також дає велику кількість інформації про життя. Загальновідомо, що читання дитині з раннього віку розвиває її розумові здібності, сприяє кращому засвоєнню матеріалу в майбутньому. Експерти вважають, що читання є основою всіх знань. Крім того, ви можете систематично обмінюватись думками про прочитаний матеріал і мати можливість обговорювати певні складні або суперечливі моменти. Такі бесіди неодмінно принесуть користь розумовим здібностям дитини та її вмінню висловлювати свою думку.

3. Хваліть правильно

Надмірна похвала в ситуації, коли дитина робить щось правильно, примушує її бути про себе надто високої думки, у результаті вона стає дратівливою. Замість цього підтримуйте й підбадьорюйте дитину, навіть якщо вона приносить додому не найвищі оцінки. Кажіть, наприклад, «Ти впоралася із завданням майже правильно» або «У тебе майже вийшло». Слова підбадьорення, які при цьому не є дуже позитивними й занадто негативними, дуже корисні в довгостроковій перспективі.

4. Заохочуйте допитливість

Можливо, ви помітили, що коли ваша дитина була ясельного або дошкільного віку, вона хотіла знати абсолютно все про те, що її оточує. Але коли діти досягають шкільного віку, їхня допитливість, як правило, згасає. Намагайтеся заново розпалити її тими способами, які підходять для більш дорослого школяра. Водіть дитину в художні галереї, на концерти, у музеї й бібліотеки, де вона зможе відкрити для себе щось нове й цікаве.

5. Використовуйте будь-яку можливість, щоб навчати свою дитину

Коли ви приходите з роботи, розповідайте дитині про те, чим ви займались. Крім того, ви можете брати її з собою в магазин і вчити її того, як треба порівнювати ціни. Ви навіть можете дати три-чотирирічному малюку завдання вибрати яблука або апельсини. Вимовте назви фруктів і попросіть малюка знайти їх. Є безліч можливостей розповісти дитині про навколишній світ у повсякденному житті, постарайтесь не змарнувати їх!

Що варто робити й чого треба уникати батькам при вихованні розумної дитини

Усупереч поширеному переконанню, виховання розумних дітей не вимагає надмірної опікинад ними. Ось кілька фактів, які ви повинні знати, виховуючи вашого маленького генія.

1. Що варто робити:

• Давайте дитині можливість думати. Коли їй треба виконати завдання, нехай вона продумає рішення самостійно. Якщо ви відповідаєте на всі запитання й виконуєте всі завдання замість неї, дитина нічого не навчиться.
• Не відповідайте на її запитання відразу. Ця порада може здатися жорстокою, але це не так. Коли ваша дитина ставить вам запитання, попросіть її пошукати відповідь самостійно. З раннього віку вчіть свого маленького мислителя користуватися джерелами знань, такими як енциклопедії, інформаційно-пошукові системи й бібліотеки. Іноді, щоби бути розумним, не треба знати відповідь, треба знати, як і де її знайти.
• Підтримуйте спільні заняття дитини з однолітками. Робота в конкурентному середовищі, наприклад, участь у проектах ораторського мистецтва, малювання або математики допомагає дітям навчитися співпрацювати з іншими дітьми. Спільні заняття також сприяють розвитку в дитини адекватної самооцінки.
• Проявляйте творчий підхід. Коли ви щось показуєте дитині, робіть це творчо й весело! Робіть самі та вчіть малюка робити щось своїми руками. Найчастіше тривимірна модель несе більше змісту, ніж малюнок на папері.
• Підтримуйте зв'язок з дитиною. Під час вечері цікавтесь, як пройшов її день. Важливо, щоб дитина розповідала вам про свої почуття та про те, чим вона займається в дитячому садку або школі. Нехай вона не з чуток знає про те, що ви завжди готові прийти їй на допомогу; намагайтесь підтримувати з нею тісний зв'язок.
• З раннього віку розповідайте малюку про свої очікування від нього. Сядьте разом з ним і встановіть деякі цілі, а для допомоги в цьому процесі поставте йому запитання «Ким ти хочеш стати, коли виростеш?». Обговорюйте його плани в навчанні та свої очікування. Не тисніть на нього – більше слухайте.
• Радійте успіхам дитини. Ви можете просувати дитину в одному напрямку, а вона буде домагатись успіхів у чомусь зовсім іншому; у будь-якому випадку, радійте її успіхам. Нехай вона знає, що ви пишаєтесь нею незалежно від того, у чому вона досягла успіху.
• Намагайтесь мислити нестандартно. Учіть дитину розглядати завдання під різними кутами. Це допоможе їй проявляти творчий, інноваційний та прогресивний підхід, необхідний для досягнення успіху в сучасному суспільстві.
• Проблеми приносять позитивний досвід. Навчайте свою дитину вирішувати проблеми, які виникають на її шляху. Попросіть малюка скласти список його проблем, завдань і використовуйте його як основу для майбутніх творчих звершень.

2. Чого треба уникати:

• Не перетворюйте повсякденне життя дитини на нудну буденність. Не тисніть на неї й не обмежуйте занадто суворо. Обдаровані діти потребують більш розслабленої атмосфери, заснованої на розумінні їхніх інтересів. Вони також люблять переходити від одного цікавого заняття до іншого за власним бажанням і тоді, коли їм хочеться.
• Уникайте ярликів, таких як «обдарований» або «геніальний». Ярлики лише віддаляють дитину від інших дітей і можуть стати приводом для глузування або знущань. Крім того, діти не хочуть розчаровувати батьків й у прагненні відповідати визначенню «обдарований» можуть відчувати надмірний стрес. Ставтесь до своєї дитини так само, як до будь-якої іншої.
• Не підштовхуйте дітей до спілкування. Обдарованим дітям буває складно вписатись у своє оточення. Так відбувається тому, що вони знаходяться на різних рівнях розвитку зі своїми однолітками. В обдарованих дітей, як правило, тільки один або двоє друзів, і це абсолютно нормально, якщо їм комфортно в такій ситуації.
• Намагайтесь не стримувати дітей. Яким би не був темп їхнього розвитку, не стримуйте дітей занадто. Якщо дитина стомлює вас і своїх учителів і їй нудно у другому класі, розгляньте можливість про її переведення в наступний клас. Спонукайте дитину рухатись уперед у своєму власному темпі.

Як допомогти дитині 

набути впевненості в собі

Діти часто страждають від невпевненості в собі, що суттєво заважає їм досягати успіху в навчанні, спілкуванні та інших важливих життєвих сферах. Пропонуємо прості поради, дотримуючись яких, ви допоможете своїй дитині стати набагато впевненішою й досягти всіх поставлених цілей.

Пояснюйте, за що ви хвалите дитину

Маленьких дітей потрібно підбадьорювати, коли вони вчаться повзати, кидати м'яч або малювати геометричні фігури. Однак з часом дитина так звикає до похвали, що не розуміє, чи дійсно вона зробила щось вартісне, коли її хвалять, чи ні. Вона також відчуває, коли ви перебільшуєте («Ти побудував найбільшу вежу, яку я коли-небудь бачила!») й може проігнорувати ваш комплімент. Не хваліть дитину, якщо вона зробила те, що ви її попросили зробити. Якщо вона почистила зуби або склала одяг у шафу, досить просто подякувати їй. Уточнюйте, за що ви хвалите дитину. Наприклад, замість того, щоб сказати: «Твій малюнок прекрасний», скажіть: «Ти добре використав синій колір».

Не рятуйте дитину

Батьки схильні оберігати дитину від усіх неприємностей, розчарувань і помилок. Але якщо ви надто втручаєтеся у справи дитини, наприклад, домагаючись, щоб її запросили на день народження або взяли до футбольної команди, то надаєте їй ведмежу послугу. Діти повинні знати, що іноді зазнавати поразки, засмучуватися, хвилюватися або гніватися – це нормально. Діти вчаться досягати успіху, долаючи перешкоди, і вам не потрібно усувати їх.

Маленьким дітям необхідно мати можливість грати й ризикувати, не побоюючись, що батьки будуть їх критикувати або вказувати, що їм потрібно робити. Щоб допомогти дитині приймати свої невдачі, батьки можуть навмисно припускатись дрібних помилок і показувати дитині, що вони ставляться до них з легкістю.

Дозвольте дитині приймати рішення

Коли дитина з раннього віку має можливість приймати рішення, вона набуває впевненості в собі. Звичайно, діти люблять командувати, але якщо покласти на них занадто багато відповідальності, це може приголомшити. Найкраще запропонувати дитині три варіанти на вибір. Наприклад, не запитуйте дитину, що вона хоче на обід, а запропонуйте вибрати одну з трьох страв. Разом з тим дайте зрозуміти, що в ряді випадків право голосу залишиться за вами.

Акцентуйте увагу дитини на позитивних моментах

Якщо дитина відчуває сильне розчарування, допоможіть їй зберігати оптимізм. Замість того, щоб утішати її загальними фразами на кшталт: «Подивися на ситуацію з іншого боку», допоможіть знайти вихід із ситуації й досягти своєї мети. Так, якщо дитина читає гірше, ніж її однокласники, поясніть їй, що кожна людина має свій власний темп навчання, і запропонуйте щодня читати разом з нею. Якщо син засмучений через те, що не потрапив до шкільної футбольної команди, не потрібно говорити йому: «Нічого, я думаю, ти граєш краще за всіх». Замість цього скажіть: «Я бачу, який ти засмучений. Нумо подумаймо, що ми можемо зробити для того, щоб потрапити в команду наступного разу».

Розвивайте інтереси дитини

Залучайте дитину до різних занять й всіляко заохочуйте, якщо серед них вона знайде те, що дійсно полюбить. Діти, які мають захоплення, чи то динозаври, чи кулінарія, пишаються тим, що вони знають і вміють, та схильні досягати успіху й в інших сферах. Дивні хобі можуть допомогти дитині завести друзів і пережити важкі часи в школі. Наприклад, якщо ваш син любить малювати, а всі хлопчики в його класі захоплюються спортом – запропонуйте дитині намалювати щось на спортивну тематику. Також можете зробити альбом з малюнків й запропонувати дитині показати його однокласникам.

Навчіть дитину вирішувати проблеми

Діти набувають упевненості в собі, коли вчаться домовлятися, щоб отримати те, чого хочуть. Навіть маленьку дитину можна навчити самостійно вирішувати проблеми. При цьому батькам важливо не втручатися. Наприклад, якщо дитина скаржиться вам, що на ігровому майданчику інша дитина забрала в неї іграшку, запитайте: «Як ти думаєш, як найкраще повернути іграшку?». Якщо дитина каже, що потрібно піти й відібрати свою іграшку, запитайте в неї: «Що станеться, якщо ти так зробиш? Чи є в тебе інші ідеї?». Дитині можуть прийти на думку способи вирішити проблему мирним шляхом, наприклад, запропонувати кривдникові разом пограти іграшкою.

Допомагайте іншим

Коли перед дітьми стоїть вибір – витратити гроші на розваги або віддати їх на благодійність, вони вчаться брати на себе відповідальність. Добре, якщо в дитини є домашні обов'язки, проте для маленьких дітей ще важливіше допомагати батькам. Так вони розуміють, що справи дорослих вимагають зусиль і зможуть впевненіше справлятися зі своїми завданнями в майбутньому.

Дозвольте дитині більше часу проводити з дорослими

Діти люблять спілкуватися з однолітками, але не менш важливо, щоб у їх оточенні були й дорослі. Спілкування зі старшими збагачує світ дитини, розвиває в неї навички спілкування з кимось, крім батьків, учить її різних способів мислення. Дослідження показують, що тісні стосунки з ким-небудь з дорослих (з учителем, дядьком, тіткою або тренером) роблять дитину більш життєрадісною.

Мрійте про майбутнє

Якщо дитина уявляє, як у майбутньому вона робить щось важливе або досягає цілей – вона стає більш упевненою в собі. Розкажіть дитині, як ви, ваш чоловік, інші дорослі, яких ви знаєте, вибирали професію. Можливо, дитина мріє стати поп-зіркою або космонавтом, проте не змушуйте її тверезо дивитися на власні перспективи. Навіть якщо дитина змінить свою думку, важливо, що вона думає про майбутнє.